Тема ворк-шопу. Життя як танець.

Мета: ознайомити учасників з основними поняттями, завданнями та методичними прийомами танцювальної терапії;; створити умови для пошуку учасниками власного стилю в спілкуванні та самовираженні; стимулювати творчий потенціал учасників для створення вправи танцювальної терапії тощо.

Очікувані результати: учасники ознайомляться з теоретичними засадами танцювальної терапії; оволодіють такими поняттями танцювальної терапії як: основний танець, спонтанний танець, кінестетична емпатія, ритмічна синхронізація; поекспериментують з рухом під час виконання танцювальних вправ; під час роботи в парах, в трійках, в шерінгу зможуть актуалізувати свої відчуття, переживання, усвідомлення; створять нову вправу танцювальної терапії для дорослих.

Тривалість: 1,5 год.

План заняття

Представлення ведучого. (1 хв)

Знайомство учасників. Очікування. (5 хв)

Ритуал привітання “Квітка розпускається” (2 хв)

Мета: створити відчуття єдності групи, зняття відчуття тривожності.

Час: 2-3 хв. Матеріали: музичний запис “Місячна соната” (Л.-В. Бетховен).

Опис проведення: учасники стають у коло, беруться за руки та сходяться до центру. Коли починає звучати музика, учасники імітують розпускання бутону квітки: піднімають догори руки, відходять від центру кола та трохи нахиляють тулуб назад.

Теоретична частина. (10 хв)

На даний час перед практичними психологами постає завдання пошуку нових ефективних діагностичних та психокорекційних методів. Одним з таких методів є танець. На сьогоднішній день традиційним є використання танцю як засобу вираження емоцій, зняття психологічної напруги, покращення емоційного стану, стимулювання творчої активності і т. д.

Офіційне визначення танцювальної терапії, дане Американською асоціацією танцювальної терапії (ААТТ), звучить так: "...психотерапевтичне використання руху як процес, який сприяє емоційній, свідомій та фізичній інтеграції індивіда".
Танцювальна терапія з’явилася як професія в 40-х роках ХХ століття завдяки праці Меріон Чейс. Танцівниця, вона почала викладати танець модерн після того, як закінчила свою кар’єру в компанії Денішоун в 1930 р. Вона помітила на своїх класах, що деякі студенти більше цікавились почуттями, які виражалися в танці (самотність, переляк, страх і т.д.), і мало цікавились самою технікою танцю. І тоді вона стала допомагати їм більше звертатись до свободи руху, а не до механіки танцю.

Загальним для відомих шкіл танцтерапії є те, що вони виходять із спонтанної поведінки під час руху в танці, що в американській літературі позначається як «Basic Dance» (основний танець). «Основний танець — це екстерналізація тих внутрішніх почуттів, які не можуть бути вираженими осмисленим мовленням, але передаються в ритмічній, символічній дії» (Chace M., 1975). Тісний зв’язок тілесного та психічного вираження підкреслюється у всіх школах танцтерапії. Із різноманітних шкіл можна згадати наступні: танцтерапевтичний метод роботи по M. Chace, яка в своїй танцтерапії розробила чотири вагомі аспекти: «body action» (дія тіла), при якому шляхом активізації тіла і особливо патологічно перенапружених областей готується пропрацювання психічних конфліктів; символізм — означає, що долучаються в терапію і пропрацьовуються символічні рухи та положення тіла. Крім цього, вона розробила поняття кінестетичної емпатії, тобто терапевт реагує на невербальні повідомлення, переймає їх своїм тілом і, таким чином, може сприймати почуття пацієнта. Ще один вагомий пункт — це «ритмічна групова активність» («rhythmic group activity»). Вона зрозуміла значення ритму, який є основною передумовою та умовою для координації. Сумісне відчуття ритму створює відчуття солідарності та спільності.

Танцювальна терапія в групах передбачає вирішення, щонайменше, чотирьох завдань.

- Одним із них є поглиблення усвідомлення членами групи власного тіла та можливостей його використання. Більшості підлітків потрібна лише деяка допомога в укріпленні м’язів, покращенні координації рухів, зарядці енергією.

- Друге завдання танцювальної терапії, і воно в більшій мірі відноситься до підлітків, полягає в підсиленні почуття власної гідності в учасників шляхом відпрацювання у них більш позитивного образу тіла і підвищення самооцінки особистості. Танець дозволяє зробити образ свого тіла більш привабливим, що прямо пов’язано з більш позитивним образом ''Я''. Оволодіння новими рухами та позами означає і оволодіння новими почуттями.

- Також танцювальна терапія використовується для розвитку соціальних навичок. Танцювальні рухи являють собою своєрідний засіб зв’язку з оточуючими під час вивчення елементарних навичок спілкування. В групах створюються умови для стимуляції творчого потенціалу особистості, також разом з керівником групи та іншими учасниками відбувається пошук власного стилю в спілкуванні та самовираженні.

- Ще одним завданням танцювальної терапії є допомога членам групи вступити в контакт з власними почуттями шляхом встановлення зв’язку з рухами, що значно покращує фізичний та емоційний стан людини.

Реалізація поставлених завдань в танцювальній терапії досягається за допомогою наступних методичних прийомів:

1. Використання переважно спонтанного, неструктурованого танцю для самовираження та вираження відносин.

2. Цілеспрямований вибір музики (як терапевтом, так і самими учасниками).

3. Кінестетична емпатія.

4. Ритмічна синхронізація.

5. Експериментування з рухом.

6. Цілеспрямований вибір теми танцювальної вправи.

7. Зворотній зв’язок.

Розминка «Кривий танець». (10 хв)
Мета: зняти напругу у членів групи, створити доброзичливу атмосферу та позитивний настрій; експериментування учасників з різними рухами та міжособистісними позиціями.
Час: 10 хв.

Матеріали: музичні записи різних стилів.
Опис проведення.
Група шикується в ряд. Звучить музика і учасники починають рухатися, при цьому перший учасник стає ведучим і веде за собою інших, ніби петляючи по залу . В якості ведучого учасник групи спонтанно та вільно самовиражається, максимально використовуючи свій танцювально-експресивний репертуар. Всі члени групи слідують за ним, намагаючись повторювати його рухи. Через деякий час перший учасник переходить в кінець ряду – з’являється новий ведучий. І так, поки всі учасники не побудуть в ролі ведучого.
Питання для обговорення:
— Що ви відчували, коли були ведучими танцю?
— Що ви відчували, коли повторювали рухи інших ведучих?
— Коли вам було найбільш комфортно?

Танець «Дзеркало» (15 хв)

Мета: стимулювати учасників до пошуку власного стилю в спілкуванні та самовираженні; вчити навичкам кінестетичної емпатії.

Час: 15 хв.

Матеріали: музичні записи різних стилів.

Опис проведення

Учасники об’єднуються у пари. Домовляються, хто перший буде дзеркалом. Звучить музика. Один з учасників танцює, а той, хто виконує роль дзеркала намагається повторювати всі рухи. Потім учасники міняються ролями. Під час вправи учасники прислухаються до своїх відчуттів.

Обговорення в трійках.

Питання для обговорення:

- Що відчували, коли були дзеркалом?

- Що відчували, коли були самими собою і бачили своє відображення у дзеркалі?

Розминка “Сонце”

Мета: зняти можливу емоційну та фізичну напругу учасників; стимулювати творчий потенціал учасників.

Час: 15 хв.

Матеріали: обруч. Муз. запис “Сонце” (А. Житкевич).

Опис проведення.

Учасники об’єднуються в групи, тримаються за руки. Один учасник з групи тримається за обруч. Таким чином учасники стають “промінчиками” сонця. Група виконує танець сонця. Через деякий час учасники в парах міняються місцями. Насамкінець ведучий забирає обруч, промінчики розсипаються по землі сонячними зайчиками.

Обговорення в трійках.

Питання для обговорення:

- Що ви відчували, коли були “промінчиками” сонця?

- Де було комфортніше – ближче до сонячного диска, чи дальше?

Створення танцювальної вправи «Життя – це танець!» (30 хв)

Мета: навчитися використовувати засоби танцювальної терапії в своїй роботі в безпечних умовах (з досвіду роботи знаю про страх психологів самим проводити танцювальні вправи. Мовляв – не вмію танцювати. Життя – це рух, а рух – це танець. Серце б’ється, кров пульсує, ми танцюємо постійно…)

Учасники об’єднуються у дві групи (якщо кількість учасників невелика, то тільки одна група), вибирають музичний супровід і створюють загальний танець.

Шерінг.

Ритуал прощання “Квітка стуляє пелюстки”

Час: 2 хв. Матеріали: та ж музика, що і на привітання.

Опис проведення: Учасники стають у коло та показують квітку (привітання). Під музику “пелюстки” стуляються докупи – учасники піднімають руки та сходяться до центру кола.

Завершальний шерінг

Любов Баланюк

Кiлькiсть переглядiв: 240

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.